Численні колізії сучасного життя, глобалізація світових масштабів потребують від більшості людей не лише знання свого фаху, реалій життя сім’ї, міста, області, а й розуміння подій, процесів розвитку держави, її місця в міжнародних відносинах, усвідомлення проб лем війни та миру (що мають у нинішню епоху не лише абстрактний характер), гостроти глобальних питань людства тощо.
Відрадно: у нашій країні, зокрема на Закарпатті, є інституції та їхні знані представники, котрі сприяють поширенню в масовій свідомості результатів наукових здобутків, пов’язаних зі згаданим комплексом питань. Спочатку цим займалися тільки кафедри окремих факультетів, а в 1998 році на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка було відкрито філію Інституту міжнародних відносин при УжНУ, яка в 2003 р. трансформувалася в самостійний факультет міжнародних відносин. Із 2005-ого за штурвалом – кандидат історичних (згодом доктор політичних) наук, професор М.Палінчак. Він – відомий учений-історик, юрист, політолог, економіст-міжнародник і досвідчений педагог вищої школи. Саме про нього й ідеться в пропонованому матеріалі.
Микола Михайлович народився 7 січня 1965 року в мальовничому селі Хижа, що на Виноградівщині (тепер Берегівський район Закарпатської області), у родині Ганни Дмитрівни та Михайла Петровича Палінчаків. Змалку ріс допитливим, слухняним, працьовитим. Устигав не тільки добре вчитися, а й допомагати батькам (улітку трудився в молодіжній бригаді, гроші віддавав матері). Мріяв стати істориком. Тому в 9–10 класах навчався в Хустсь кій школі-інтернаті, яка славилася високим рівнем викладання.
Роки навчання на історичному факультеті Ужгородського університету (1981–1986) колега згадує з радістю, ностальгією, щемом у серці. Студентське життя – як різноманітне й цікаве. Зрозуміло, на першому місці було навчання, потім – громадська робота та, звичайно, дозвілля. На все вистачало часу. Утім, нинішній ювіляр згадує про нелегкі зусилля, щоб цього досягнути: «У своєму житті я так багато не вчився ні до, ні після. Ми вставали до підйому, після відбою знову йшли в «читалку» і сідали за підручники. Там мені дали добре усвідомити, що в науці в жодному разі не можна халтурити!»
Уже на п’ятому курсі М.Палінчак був обраний заступником секретаря комітету комсомолу УжДУ. Це могло свідчити тільки про одне: чималі здобутки в громадській роботі та велике бажання залишатися в гущі молодіжних проблем і шукати оптимальні шляхи їх вирішення. Згодом, у 1987–1988 рр, історик працював інструктором Закарпатського обкому ЛКСМУ. Безперечно, кількість обов’язків суттєво розширилась, але колега їх успішно і вчасно виконував. Хоч робота з молоддю Миколі подобалася та приносила моральне задоволення, він починає усвідомлювати, що його покликання – наука й педагогічна робота у виші. Зваживши всі «за» і «проти», у 1988-ому вступив до аспірантури УжДУ. Після її закінчення (1991) упродовж року був заступником начальника навчального відділу Ужгородського університету. Переконані, що це дозволило в майбутньому досконало розбиратися з навчальними планами й програмами та вдало організовувати навчально-виховний процес на факультеті.
Із грудня 1992 р. Микола Михайлович перейшов на педагогічну роботу в рідний заклад. Був викладачем кафедри історії України (1992–1994), викладачем (1994–1995) і доцентом (1995–2001) кафедри історії та теорії держави і права, доцентом кафедри конституційного права та порівняльного правознавства (2001–2007), проректором із міжнародних зв’язків (2004–2007). Із 2005-ого, як уже було сказано, М.Палінчак – декан факультету міжнародних відносин (у 2012–2014 рр. – директор Інституту економіки та міжнародних відносин). За цей час ювіляр устиг захистити кандидатську й докторську дисертації, стати доцентом, професором, відомим ученим, педагогом, адміністратором вищої школи. А тепер про це докладніше.
Почнемо з характеристики наукових здобутків колеги. Вступивши до аспірантури, він, за порадою професора М.Болдижара (1938–2011), став досліджувати державно-церковні відносини на словацьких та закарпатських землях у міжвоєнний період. Розпочав із того, що ґрунтовно ознайомився з нечисленними науковими публікаціями й статистичними матеріалами з вищезазначеної теми. Потім перейшов до виявлення, вивчення та використання архівних документів. Для цього скрупульозно опрацював потрібні джерела з окремих фондів Державного архіву Закарпатської області, Державного центрального архіву Чеської Республіки, Державного архіву Пряшева тощо.
У процесі дослідницьких пошуків молодий учений глибоко опрацював такі питання: демократизація релігійного життя в ЧСР у міжвоєнний період, роль Т.Масарика у визначенні місця та ролі церкви в суспільстві, прагнення церковних ієрархів зберегти старі норми відносин між державою й церквою, роль духовенства Словаччини та Закарпаття в політичному житті регіонів, вплив церкви на розвиток шкільної справи, антиклерикальні виступи та їхні регіональні відмінності… Додамо, що результати наукових пошуків аспірант апробував, беручи участь у роботі конференцій, публікуючи статті в наукових виданнях. Логічним наслідком дослідницької праці став успішний захист у вересні 1993 року кандидатської дисертації «Держава і церква в Чехословаччині в 1918–1938 рр.: (На матеріалах Словаччини і Закарпаття)», яка отримала схвальні відгуки наукової громадськості. Згодом побачила світ монографія «Державно-церковні відносини на Закарпатті та в Словаччині в 20 – середині 30-их років ХХ століття» (Ужгород, 1996).
Після захисту кандидатської дисертації творче натхнення М.Палінчака, його жага до наукових пошуків, пізнання невідомого тільки посилилися. Залишився вірним раніше обраній темі, але розширив географічні межі дослідження (охопивши країни Центрально-Східної Європи) та хронологічні (із кінця 1980-их років і дотепер). Розпочалася багатолітня копітка робота зі збору та вивчення необхідних джерел, статистичних даних, мате ріалів поточних архівів тощо. Зразу ж зауважимо: адміністративні обов’язки аж ніяк не сприяли науковій діяльності. Але неабияка працьовитість, закладена ще батьками, досвід студентського життя, попередня педагогічна робота – усе загартувало Миколу Михайловича, навчило не боятися труднощів, шукати оптимальні шляхи розв’язання питань. І він робив це наполегливо, крок за кроком наближаючись до заповітної вершини.
Так, на основі копіткої дослідницької праці вчений ґрунтовно та всебічно розкрив обрану тему. Зокрема, проаналізував концептуально-теоретичні підходи вітчизняних та зарубіжних науковців із проблем взаємодії держави, суспільства й церкви; простежив взаємозв’язок між інститутами держави та церкви в країнах Центрально-Східної Європи в період, який досліджував; установив суспільну важливість церкви на політичній арені посткомуністичних країн; розкрив роль релігійного чинника в процесах національної консолідації суспільства; охарактеризував тезу про небезпеку злиття церкви й держави. Крім того, акцентуємо увагу на тому факті, що в численних студіях колеги висвітлено державно-церковні відносини в незалежній Українській державі (негативні наслідки розколу православ’я, політизація релігійно-церковного життя, прогноз ймовірних конфліктів на релігійному ґрунті тощо). Додамо, що за темою дослідження ювіляр опублікував близько 80 праць, зокрема монографію «Трансформація державно-церковних відносин у пост соціалістичному суспільстві (на прикладі країн Центральної і Східної Європи)» (Ужгород, 2013). Авторська докторська дисертація, безпосередньо пов’язана з відповідною проблематикою, була успішно захищена в жовтні 2014 року.
Ще хочемо звернути увагу на той факт, що практично 27 літ Миколи Михайловича пов’язані з науково-дослідним Інститутом державного управління та регіонального розвитку. Головна мета – надання наукових і консультаційних послуг органам державної влади та місцевого самоврядування. До складу установи входять представники різних факультетів УжНУ, більшість стажувалася за кордоном. Інститут функціонує за рахунок міжнародних фондів. Його співробітники проводять науково-практичні конференції, видають методичні матеріали з актуальних проблем державного управління, досліджують особливості соціально-економічного розвитку окремих районів, розробляють шляхи розв’язання міжконфесійних конфліктів, розвитку туризму, пропаганди пам’яток історії та культури краю тощо.
М.Палінчак – досвідчений педагог і методист вищої школи. У цій системі пропрацював майже 22 роки на трьох факультетах – історичному, юридичному, міжнародних економічних відносин. Студентам викладав (чи викладає) такі нормативні курси: «Історія України», «Римське право», «Церковне право», «Міжнародне публічне право» та спецкурс «Релігійний фактор у міжнародних відносинах». Із приємністю констатуємо той факт, що колега має добру фахову підготовку. Він завжди працює над підвищенням педагогічного рівня. Крім того, неодноразово проходив відповідні стажування за кордоном (США, Канада, Польща, Греція, Словаччина, Угорщина, Чеська Республіка), де запозичував, зокрема, і елементи передового досвіду.
Свій чималий викладацький досвід Микола Михайлович частково використав при написанні (переважно в співавторстві) майже півтора десятка підручників та посібників для студентів вишів. Підкреслимо, що вищеперераховані видання є доволі затребуваними в здобувачів фаху.
Майже 20 років Микола Михайлович очолює факультет міжнародних економічних відносин, який зазнав якісних кардинальних змін у матеріально-технічній базі. У структурі цього підрозділу діють чотири кафедри: міжнародних економічних відносин, міжнародної політики, прикладної лінгвістики, теорії та практики перекладу. Навчається на ФМЕВ (на денній та заочній формах) близько 300 студентів, зокрема й іноземних – угорців, словаків, румунів…
Головне у виші – правильна організація навчально-виховного процесу на факультетах. І наш колега займається цим майже щоденно. Тут тільки додамо, що всі викладачі є добрими майстрами своєї справи, закохані в педагогічну роботу й, не задумуючись, жертовно віддають свої серця студентам. Не тільки надають молоді основи наук, а й вчать її вчитися. І друге є надзвичайно важливим, бо навчити всього не можна; тому випускник вишу повинен здобувати знання все свідоме життя.
Студенти проходять практику в державних установах різного рівня, зокрема в Міністерстві закордонних справ України, Верховній Раді Україні, посольствах України в сусідніх державах… Крім того, значна частина здобувачів фаху має можливість їздити за кордон (Німеччина, Велика Британія, США, Бельгія, Австрія, Чехія, Румунія, Словаччина, Угорщина, Польща, Литва) і набувати цінного досвіду фахівця-міжнародника. А ще на факультеті регулярно влаштовують зустрічі з дипломатами (послами, консулами, секретарями) різних держав. В організації усього цього провідна роль, однозначно, належить Миколі Михайловичу.
Не викликає сумнівів і те, що декан факультету будує майбутнє. Це, зокрема, – відкриття нових спеціальностей, налагодження творчої співпраці з іншими вишами (за кордоном – теж), пошук і розширення своєї ніші на ринку освітніх послуг, використання можливостей Болонського процесу… І ми щиро віримо: ювіляру вдасться успішно реалізувати задумане.
Як ми відзначили вище, М.Палінчак досягнув важливих висот у науці, педагогіці, адміністративній роботі. Вирізняється й у громадській діяльності. Коло обов’язків також широке: голова Закарпатської обласної організації Української асоціації релігієзнавців, член Національної спілки журналістів України, іноземний член Наукової ради Угорської Академії наук, член редколегій наукових збірників «Міжнародні відносини» (Братиславський економічний університет) та «Євролінії» (Університет Орадеа, Румунія), член ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі міжнародних відносин Братиславського економічного університету… Підкреслимо, що всі громадські доручення Микола Михайлович виконує сумлінно, вчасно, а це свідчить про відповідальність. Ще він нагороджений медаллю «За працю і звитягу» (2021), великою кількістю подяк від ректорів УжНУ.
Отже, наш колега підходить до важливого ювілею. І як бачимо, – із вагомими здобутками. А попереду – нові амбітні плани. Тож ми щиро бажаємо доброго карпатського здоров’я, благополуччя, гармонії, прихильності фортуни та здобутків на славу рідної Української держави!
Микола Вегеш,
доктор історичних наук,
Микола Олашин,
кандидат історичних наук.
Джерело інформації: https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/83994
