Відбулася лекція, присвячена ролі православного співу в музичній освіті
1726
Сьогодні, 20 квітня, відбулася передостання онлайн-лекція в межах підвищення кваліфікації в галузі мистецтвознавства, музикознавства, музичної педагогіки «Музика в системі мистецької освіти: взаємини та протидії», що триває з 6 по 22 квітня включно.
Спікеркою була доктор мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри історії музики Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової Осадча Світлана Вікторівна.
на фото Осадча Світлана Вікторівна
Олександра Іванівна Самойленко представила Світлану Вікторівну Осадчу так: «У професійному сенсі вона поєднує і виконавця, і регента, і музикознавця, який опанував усі премудрості, а також Викладача з великої літери, який веде авторський курс, присвячений православній співочій традиції. Між іншим, унікальний в Україні».
Тематика досліджень лекторки охоплює особливості православної співочої традиції та заупокійно-поминальної (зокрема, тема її кандидатської роботи – «Заупокійно-поминальна традиція як феномен музичної культури»). Натомість докторська дисертація Світлани Вікторівни, що мала назву «Православна співоча традиція як системологічний феномен у контексті сучасної музичної культури», перекликається з темою сьогоднішньої онлайн-лекції – «Православне співацьке мистецтво у контексті сучасної музичної освіти». Тобто більшу увагу було приділено педагогічним, а не культурним аспектам, однак це має сенс, оскільки лекційні заняття цього курсу мають на меті покращити не лише загальний рівень знань викладачів музичної освіти, а й їх викладацьку кваліфікацію. На одному з минулих занять уже було приділено увагу особливостям викладання музичної освіти в сучасних реаліях, а саме в умовах дистанційної освіти, сьогоднішня ж лекція стосується актуальності викладання церковного співу.
Отже, що ж являє собою православне співацьке мистецтво? Упродовж багатьох століть воно розвивалося та змінювалося. Основним видом є знаменний спів – система давніх православних культових наспівів. Назва походить від давньослов’янської назви співацького знака, що застосовувався для запису наспівів – «знам’я» (або гак). Знаменний спів був створений на основі візантійської церковної культури, однак із плином часу він видозмінювався, оскільки розвивався в іншому культурному середовищі. Із цієї причини класичний знаменний розспів, який склався до XV ст., суттєво відрізняється від своїх візантійських прототипів. Наприкінці XV ст. з’являються нові стилі розспівів: великий (або розлогий), демественний та шляховий. Відбулося це, імовірно, також під впливом того, що в XIV ст. відбувся розквіт калофонічного мистецтва у Візантії, яке вимагало високого рівня підготовки виконавців.
Таким чином, Світлана Вікторівна сьогодні провела історичний огляд особливостей церковних розпівів та детально розповіла учасникам ZOOM-конференції про актуальність викладання православного співацького мистецтва.
Нагадуємо, що 22 квітня об 11.00 відбудеться остання онлайн-лекція. А о 15:00 відбудеться круглий стіл за результатами всеукраїнського науково-педагогічного підвищення кваліфікації в галузі мистецтвознавства, музикознавства та музичної педагогіки.
