Нещодавно у Верховному Суді відбулася презентація репринтного видання «Збірник законів адміністраційних» 1893 року.
На урочистій події була присутня Катерина Головко, доктор юридичних наук, професор, директор Видавництва «Юридика», адвокат.
Також із високоповажних осіб до презентації видання долучились: Віктор Бесчастний, Мирослава Білак, Володимир Венгер, Альберт Єзеров, Юрій Ключковський, Володимир Кравчук, Анжеліка Крусян, Іванна Мацелюх, Олеся Радишевська, Михайло Смокович, Марина Ставнійчук, Семен Стеценко, Петро Стецюк та інші.
«Збірник законів адміністраційних» – доказ європейського цивілізаційного поступу України як державної нації. Історія Гетьманщини, перебування українських земель під владою європейських конституційних монархій у другій половині ХІХ століття – початку ХХ століття, національно-визвольні змагання 1917–1921 років дозволили сформуватися модерній нації, що увібрала цінності конституціоналізму як наступного розвитку. Навіть у часи радянської окупації борці за такі цінності не покладали зусиль щодо відновлення життя на засадах поваги до людської гідності, розвитку національних мистецтва, літератури, юриспруденції, культури загалом.
Упорядником «Збірника законів адміністраційних» є Дам’ян Савчак. Це ім’я не є досить відомим у вітчизняній юриспруденції, він один із несправедливо забутих героїв. І перевидання цієї праці достойне уваги українських конституціоналістів.
Дам’ян Савчак у Передньому слові пише, що бажає, щоб народ рускій (він називає українських мешканців імперії Русинами) прийняв цю працю так само щиро, як щиро він намагався прислужитися своєму народові. Його просвітницький проєкт, підтримуваний Науковим товариством імені Шевченка, має кілька цілей.
Перша ціль – просвітницька (донести до простих людей, що вони мають права і можуть вільно ними користуватися, а це є «підручник, котрим можна послуговуватися у справах громадських, шкільних, конкуренційних, виборчих й інших найважливіших справах адміністраційних»).
Друга ціль – мовна (він у «Відозві до родимців», з якої власне і починається книга, наголошує, що «народ руській у своєму краю є не приблудою, … а народом первобитним», який «має свою прегарну бесіду, яка не в 1848 році винайдена, а бесіду, котра вже в 12-му столітті була бесідою високо образованною». Він наводить нормативні акти монарха, парламенту й уряду Австрійської імперії, що містять приписи щодо права звертатися до урядових і судових органів українською мовою і щодо обов’язку цих органів надавати відповіді також цією ж мовою, направду вважаючи, що наша мова «вже 800 років була на великому ступені розвитку і здатна до виховання істориків, поетів та законодавців». Прикметно, що під час перевидання доробку «Збірник законів адміністраційних» було вирішено зберегти застосований правопис, аби наочно продемонструвати сучасним дослідникам і читачам рівень та стиль українського правничого слова в Галичині станом на 1893 рік).
І хоч автор попереджав, що не ставить перед собою наукову ціль («праця ся не має вимог строго наукових, позаяк її ціллю було: якнайскорше зарадити практичній потребі»), тим не менше збірка має не лише тексти законів, а й авторські пояснення до них («аби уможливити уживання цього підручника між усіма верствами нашого народа»). Саме ці пояснення, хоч і віднесені автором до «справ адміністраційних», сьогодні містять приклад тогочасної конституційно-правової думки. Увазі сучасного читача подаються роз’яснення Дам’яна Савчака щодо форм правління, природи конституційної монархії та дуалізму виконавчої влади, характеристика австрійської конституції та галицького крайового статуту. Велика частка книги присвячена виборчому законодавству та його роз’ясненню. Дивує, наскільки сучасно звучить текст. Містяться в книзі і розділи про особисті права громадян.
