Сьогодні, 20 квітня, відбулася передостання онлайн-лекція в межах підвищення кваліфікації в галузі мистецтвознавства, музикознавства, музичної педагогіки «Музика в системі мистецької освіти: взаємини та протидії», що триває з 6 по 22 квітня включно.
Спікеркою була доктор мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри історії музики Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової Осадча Світлана Вікторівна.
Олександра Іванівна Самойленко представила Світлану Вікторівну Осадчу так: «У професійному сенсі вона поєднує і виконавця, і регента, і музикознавця, який опанував усі премудрості, а також Викладача з великої літери, який веде авторський курс, присвячений православній співочій традиції. Між іншим, унікальний в Україні».
Тематика досліджень лекторки охоплює особливості православної співочої традиції та заупокійно-поминальної (зокрема, тема її кандидатської роботи – «Заупокійно-поминальна традиція як феномен музичної культури»). Натомість докторська дисертація Світлани Вікторівни, що мала назву «Православна співоча традиція як системологічний феномен у контексті сучасної музичної культури», перекликається з темою сьогоднішньої онлайн-лекції – «Православне співацьке мистецтво у контексті сучасної музичної освіти». Тобто більшу увагу було приділено педагогічним, а не культурним аспектам, однак це має сенс, оскільки лекційні заняття цього курсу мають на меті покращити не лише загальний рівень знань викладачів музичної освіти, а й їх викладацьку кваліфікацію. На одному з минулих занять уже було приділено увагу особливостям викладання музичної освіти в сучасних реаліях, а саме в умовах дистанційної освіти, сьогоднішня ж лекція стосується актуальності викладання церковного співу.
Отже, що ж являє собою православне співацьке мистецтво? Упродовж багатьох століть воно розвивалося та змінювалося. Основним видом є знаменний спів – система давніх православних культових наспівів. Назва походить від давньослов’янської назви співацького знака, що застосовувався для запису наспівів – «знам’я» (або гак). Знаменний спів був створений на основі візантійської церковної культури, однак із плином часу він видозмінювався, оскільки розвивався в іншому культурному середовищі. Із цієї причини класичний знаменний розспів, який склався до XV ст., суттєво відрізняється від своїх візантійських прототипів. Наприкінці XV ст. з’являються нові стилі розспівів: великий (або розлогий), демественний та шляховий. Відбулося це, імовірно, також під впливом того, що в XIV ст. відбувся розквіт калофонічного мистецтва у Візантії, яке вимагало високого рівня підготовки виконавців.
Таким чином, Світлана Вікторівна сьогодні провела історичний огляд особливостей церковних розпівів та детально розповіла учасникам ZOOM-конференції про актуальність викладання православного співацького мистецтва.
Нагадуємо, що 22 квітня об 11.00 відбудеться остання онлайн-лекція. А о 15:00 відбудеться круглий стіл за результатами всеукраїнського науково-педагогічного підвищення кваліфікації в галузі мистецтвознавства, музикознавства та музичної педагогіки.
До зустрічі!