Сьогодні, 30 листопада, на платформі ZOOM відбулася третя з п’яти лекцій у межах науково-педагогічного стажування в галузі культурології, мистецтвознавства та музикознавства. Лекторкою цієї онлайн-зустрічі була Черкашина-Губаренко Марина Романівна – доктор мистецтвознавства, академік Національної академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України, професор Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського.
Поле наукових інтересів дослідниці становлять історія музики й театру, українське музикознавство, особливості української музики в сучасному медіапросторі, історія, структурні елементи та характерні риси опери в різні культурні епохи. Сьогоднішня лекторка має такі почесні звання, як лауреат премії Українського театрального товариства, лауреат премії імені М.В. Лисенка та заслужений діяч мистецтв України. Окрім цього, Марина Романівна є засновником і головою Київського вагнерівського товариства. Ученій вдалося створити таке товариство прихильників творчості Вагнера в 1996 р.
Тема онлайн-лекції мала назву «Як Вагнер і Мусоргський поєдналися з «абсолютно безсмертним» «Фаустом» Гуно і з комедією dell’arte в оперному світі Сергія Прокоф’єва». Певно, про таких композиторів, як Ріхард Вагнер, Модест Мусоргський та Сергій Прокоф’єв, ми маємо уявлення, однак щодо інших компонентів назви варто надати пояснення. «Фауст» – це опера Шарля Гуно, яка написана за сюжетом першої частини однойменної трагедії Йоганна Вольфганга Гете. Комедія dell’arte (або комедія масок) – це вид італійського народного імпровізаційного театру за участю акторів, які були одягнуті в маски. То як Р. Вагнер, М. Мусоргський, опера «Фауст» та італійська комедія поєдналися у творчому доробку Сергія Прокоф’єва? Річ у тім, що творчість Р. Вагнера в музикознавстві – це сполучення міфів про початок і кінець світу, а мотив творчості М. Мусоргського – тема падіння царств (апокаліпсису). У «Фаусті» йдеться і про земне життя, і про потойбічний світ: за сюжетом твору Фауст продав душу дияволу (Мефістофелю). У цьому й полягає зв’язок із містицизмом у творчості композиторів. Що ж до комедії dell’arte, то С. Прокоф’єв дуже захоплювався цим жанром і використовував його елементи у своїх музичних творах.
Таким чином, дослідницею проведено кропітку й ґрунтовну роботу, щоб ця лекція про особливості творчості композитора Сергія Прокоф’єва була такою насиченою та захоплюючою для всіх учасників заходу.
Вдячні всім учасникам за активну участь та нагадуємо, що наступна лекція відбудеться 3 грудня о 15:00.
До зустрічі на наступних онлайн-лекціях у ZOOM!
