23 лютого відбулась остання лекція в рамках всеукраїнського науково-педагогічного підвищення кваліфікації «Змінність дидактичних та соціокультурних аспектів в українській філології». Організовано цей захід за ініціативи Українського державного університету імені Михайла Драгоманова та Центру українсько-європейського наукового співробітництва.
Лекцію провела кандидатка філологічних наук, завідувачка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва, письменниця, старша наукова співробітниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини Іванна Іванівна Стеф’юк (Олещук).
У колі науковців її знають як Іванну Олещук, серед митців вона – Іванна Стеф’юк. Залюблена у творчість Марка Черемшини, вивчає сакральний аспект трактування тексту, топос гір у літературі, українську традиційну культуру, родинну обрядовість Буковини. Іванна Стеф’юк (Олещук) –літературознавець, письменниця, авторка шести книг, з них три художні, три наукові.
На війні мова – це легкий і швидкий спосіб відрізнити свого від чужого. І це правило діє навіть в умовах нинішньої війни, попри всю генетичну спорідненість української та російської мов і той факт, що чимало українців, ба навіть наших захисників, досі послуговуються в побуті останньою. Чому ж такі прості для нас слова, як «паляниця», «Укрзалізниця» й «нісенітниця» стають між нами та окупантами нездоланним «порєбріком»? Що про це говорить наука і які інші приклади таких вододілів нам пропонує історія? Про все це ми дізнались сьогодні завдяки цікавій та змістовній лекції Іванни Стеф’юк (Олещук) на тему «У чому секрет “паляниці”, або шиболет в умовах війни».
Підсумовуючи лекцію, лекторка зазначила, що такі явища, як шиболети, вкотре доводять, що мова – ще й як на часі, один із тих маркерів, які не дають ворогу жодного шансу ототожнити нас із ним у безликий «адіннарот». Тож плекаймо й бережімо її!
Щиро дякуємо всім, що долучались до онлайн-лекцій!
